|
 | |
Прочие товары и услуги
На часночний грядціЧасник наполегливо кличе в гості — йому є на що поскаржитися. Вирощування часнику, либонь, більше обплутане забобонами та міфами, ніж вирощування будь-якої іншої культури. Придивімося, як можна позбавити його «вериг».
Восени на грядці розміщуємо три рядки часнику, а навесні, додатково, — дві смужки буряків.
На початку вересня (на ПОЧАТКУ ВЕРЕСНЯ, а не, як заведено, в середині жовтня) на вільній грядці сіємо зубки часнику (це не обмовка — саме не саджаємо, а СІЄМО, як цибулю-сіянку).
За допомогою шнура й плоскорізу робимо три рівчаки, завглибшки 6—7 см. Один — уздовж осьової лінії грядки, а інші два — за 15 см від країв грядки. Рівчаки поливаємо — для того, щоб згладити днище. У згладжені рівчаки кидаємо зубки часнику так, щоб на погонному метрі рівчака було 10—12 зубчиків.
Потім плоскорізом поправляємо зубчики, щоб вони лежали більш-менш рівномірно (ровики поливали саме заради того, щоб ця робота була зручною). Якщо треба, додаємо зубчики або прибираємо зайві (вирівняні плоскорізом рядки зубків).
Засипаємо канавки землею, сіємо сидерати (по всій грядці врозкид), заволочуємо насіння (мілко, щоб не вивернути наверх зубки часнику), мульчуємо грядку і, якщо треба, поливаємо її, щоб гарантувати своєчасні сходи сидератів.
Часник до холодів зійде, вкорениться і надійно перезимує без додаткового укриття.
Навесні, коли прийде час сіяти буряк, згребемо грубі стебла сидератів, закладемо в ґрунт дріб’язок, поєднуючи закладення з прополкою грядки, і зробимо дві канавки для буряка посередині міжрядь часнику. Далі по днищу канавок сіємо буряки, а також настурцію. Густота посіву буряка визначається сортом і перевагами городника. Якщо попит в основному на дрібний буряк, то треба сіяти густіше. Настурцію сіють зовсім рідко — 3—5 насінин на метр канавки. Її призначення — жертовно зманювати попелицю з буряка (заселені попелицею кущики настурції згодяться як сировина для силосування).
Буряк жваво відгукується на підсолоджений ЕМ-силос, тож коли його саджанці піднімуться на 8—10 см, смужку треба обкласти силосом, і через тиждень-другий — повторити. Оскільки часник теж працює на корінці, можна укладати підсолоджений ЕМ-силос у міжряддя між буряком та часником.
Коли часник почне стрілкуватися, треба простежити за ним і, тільки-но стрілки утворять повне кільце й стануть загинатися у друге, виламати (не витягнути!) їх, залишивши потрібну кількість стрілок (заради повітряних бульбочок).
Коли на рослинах почнуть всихати 6-і листки й лопатися коробочки з бульбочками, часник треба вибрати, а потім прямо по мульчі посіяти гірчицю і прибити посів граблями. Буряк збирають при загрозі заморозків.
І знову читач міг зафіксувати увагу на таких незвичних деталях, як СІВ часнику, ранні строки сівби, солодкі поливи. Пояснення цьому будуть далі.
Але, мабуть, вже зараз варто розповісти, як «однією лівою» можна вирішити проблему посадкового матеріалу. Про те, що проблема гостра, красномовно заявляє ціна на польський і китайський часник (і це в Україні!). Вона вдвічі-втричі перевищує ціну тропічних делікатесів (ківі, мандаринів, апельсинів, ананасів, бананів).
У другій половині літа збираємо безпроблемні повітряні бульбочки часнику. Саме за їхньою допомогою за кілька років часник можна зробити буквально бур’яном. І ходити за ним у город, немов у ліс по гриби.
Отже, запасшись бульбочками часнику, сіємо їх у другій половині вересня. Робимо на грядці три канавки — як для цибулі-чорнушки). Одну — по осьовій лінії, а дві інші — за 10 см від країв грядки. Поливаємо днища, щоб вирівняти їх. Розкидаємо по днищах канавок бульбочки — доволі густо, штук по 40 на погонний метр. Засипаємо канавки землею, мульчуємо смужки і «забуваємо» про сховані бульбочки на цілих 20 місяців.
Наступної весни в смужках з’являться сходи часнику. Міжряддями можна розпорядитися, взагалі кажучи, як завгодно. Наприклад, посадити в них у два ряди картоплю, перець, баклажани, капусту. Листя часнику поживе кілька місяців, потім висохне, а в землі залишаться однозубки — дивовижний посадковий (перепрошую — УЖЕ ПОСАДЖЕНИЙ!) матеріал. Доглядати за підселеними до часнику культурами можна, не звертаючи практично уваги на «резидента». Навіть полоти — щоправда, мілко, плоскорізом Фокіна або сапою з підігнутим держаком, щоб не нашкодити однозубкам.
Наприкінці літа на грядці, поруч із незібраними підсадженими культурами, треба посіяти, не прикриваючи, гірчицю і присипати грядку мульчею. Однозубки восени дружно зійдуть, надійно перезимують, і протягом усієї наступної весни матиме городник непильну роботу: проріджуватиме сходи часнику, вириваючи зайві саджанці... на стіл. Цю, прямо скажемо, необтяжливу, смачну, навмисне затягувану роботу треба завершити до пори, коли листва загрубіє. І (як у казкового Ємелі) «по щучьему велению» в городі з’явиться повноцінна грядка часнику. Вона буде ще кращою, якщо підгодувати часник підсолодженим ЕМ-силосом, тільки-но запрацює силосний конвеєр. Звісно, треба буде своєчасно виламати стрілки. Наступного року на цій грядці теж можна посадити два ряди якої-небудь культури. Поки, наприклад, капуста, або перець «розкачаються», часник буде зібрано (крім рослин із не виламаними стрілками), і «підселенці» стануть повноправними господарями грядки. До речі, якщо на грядку було підсаджено перець, то часник встигне попрацювати кулісою і вберегти плоди перцю від сонячних опіків.
Немає, здається, потреби перераховувати переваги конвеєрного виробництва часнику без клопоту про посадковий матеріал і навіть без самої посадки. Сіючи бульбочки щорічно, можна практично «завалитися» дармовим часником.
Але варто звернути увагу на соціальний аспект. Купуючи втридорога імпортний часник, ми фактично створюємо робочі місця чужинцям. Чи не дозволить визволення від імпорту часнику збільшити число робочих місць у нас самих?
Повернемося, втім, на грядку. Підсаджувати розсаду якої-небудь культури до досить розвиненого часнику найзручніше «у зів», під лопату. Це робиться так. Лопату підводимо під точку, куди маємо посадити саджанець, вдавлюємо її на глибину, яка потрібна кореню саджанця, і, допомагаючи собі коліном, зрушуємо землю перед лопатою на кілька сантиметрів уперед. За лопатою утворюється «зів», у нього вставляємо саджанець (так, щоб його шийка виявилася на рівні з землею). Тепер лопату акуратно виймаємо і притоптуємо ґрунт навколо саджанця. Саме ПРИТОПТУЄМО, щоб корінці саджанця оточити землею. Інакше вони можуть опинитися в повітрі. Нижня дуга — вихідне положення леза лопати, стрілка вказує напрямок зсуву лопати, верхня дуга — положення леза після зсуву, смужка між дугами — «зів», а зірочка — вставлений у «зів» саджанець.
Якщо ґрунт здається сухуватим, у «зів» перед вийманням лопати можна влити склянку води. І тоді притоптування забезпечить облягання коренів ґрунтом, інакше вони можуть опинитися в кавернах (порожнечах) і всохнути. Чи треба казати, що садити розсаду «в зів» треба вдвох!
І знову могли виникнути певні нерозв’язні питання, відповіді на які читач знайде у другій частині книжки.
|
добавить в избранное
сделать стартовой